Операція завершилася – хірург зашиває тканини. Все найважливіше і неприємне позаду. Але не варто недооцінювати ці кілька стібків. Від «швейної» майстерності лікаря залежить як естетика тіла пацієнта, так і ступінь ризику ускладнень.
Шви застосовуються в хірургії – під час операцій для з’єднання тканин шкіри при розрізах, а також стінок внутрішніх органів. Так само їх використовують в травматології – при обробці ран, отриманих в результаті травм. Накладення швів зупиняє кровотечу і перешкоджає зараженню. Залежно від пошкоджених органів, особливостей тканини, глибини рани і інших нюансів можуть бути використані різні техніки, матеріали, технології.
Ручна робота – особливе мистецтво
Здавалося б, інновації завжди перемагають. І нові технологічні засоби з’єднання тканин під час операції повинні потрошку витіснити ручні шви.
Наприклад, з’єднання країв шкірної рани за допомогою титанових скріпок. Або, як ще називають цей метод, шкірний степлер. Для зняття цих скріпок так само є спеціальний прилад. Застосовуються і скріпки, які розсмоктуються самі собою.
Використовують і спеціальні ендоскопічні зшиваючі апарати. Деякі з них дозволяють здійснювати всі маніпуляції буквально однією рукою. Всі ці технології значно скорочують час проведення операцій і полегшують роботу хірургів і асистентів.
Але застосування дорогої техніки та матеріалів не завжди доступно і не завжди може замінити традиційний шовний матеріал. Руки хірурга – універсальний і надійний апарат. Досвідчений лікар завжди ідеально підбере голку і нитку під кожен конкретний випадок, правильно зав’яже вузли. Все це впливає на результат операції. Причому негативні результати непрофесійно виконаного шва можна відчути як відразу ж, так і через тривалий час.
Тому техніка накладення швів вручну досі є основною.
Шов красивий або надійний?
Якщо говорити про шви, які з’єднують краї рани, то тут є кілька способів. Шкірні шви завжди мають косметичні наслідки для зовнішності пацієнта. І зазвичай лікарі це враховують.
Найбільш щадним в плані збереження шкірних покривів вважається безперервний внутрішньошкірний косметичний шов.
Нерідко використовуються металеві скоби – вони не залишають поперечних смужок на шкірі під час загоєння.
Для з’єднання тканин внутрішніх органів, наприклад, сухожиль, судин, печінки і т.д., є свої особливі шви. Цікаво, що вони відрізняються по техніці залежно від виду органу.
Виходячи з місця розташування шва, особливостей тканин і органу, а також важливості зовнішнього вигляду для пацієнта, хірург обирає певну техніку.
Вузлик на пам’ять
Надійно зав’язаний вузол – не просто фінальна точка в проведенні операції. Це значна частина її успіху. Від професіоналізму хірурга у виконанні цієї техніки залежить наскільки благополучно зростуться тканини і наскільки безпечним буде процес відновлення.
На одному шві може бути будь-яка кількість вузлів. Чим їх більше – тим вище надійність. Якщо в одному місці нитка порветься, інші стежки збережуться і міцно утримають тканини.
Важливо не перетягнути тканини в місці з’єднання, щоб не розвинувся некроз, але при цьому забезпечити необхідну щільність.
Вузол необхідно затягнути з першого разу, інакше рана розійдеться.
Хірургічні нитки: різноманітність, якій позаздрили б умільці
Видів хірургічних ниток зараз дуже багато. Вони розрізняються як по брендам, так і за характеристиками. класифікацій кілька:
1) Ті що розсмоктуються і не розсмоктуються. Перші виводяться з організму самі собою і застосовуються, якщо тканини зростаються в короткий термін – до 120 днів, або для з’єднання внутрішніх органів. Але знову ж таки в тому випадку, коли не потрібно довгострокове або взагалі вічне скріплення тканин.
2) Натуральні і синтетичні. Натуральні нитки з шовку, льону, бавовни і кетгуту, як показала практика, мають багато недоліків.
У синтетичних тканин більш точно визначений час біодеградації – здатності самостійно виводитися з організму. Важливо точно знати, на протязі якого періоду даний матеріал може утримувати тканини в стягнутому стані. Якщо нитка ослабне або порветься раніше, ніж тканини зростуться, це може бути вкрай небезпечно. Кетгут, наприклад, в цьому плані непередбачуваний. А ось льон і бавовна в силу своєї натуральності можуть бути провідниками мікробів в тканини, тому їх теж практично перестали використовувати.
Синтетичний шовний матеріал так само може бути декількох видів, залежно від матеріалу. Виділяють поліамідні (капронові), поліефірні (лавсанові), поліпропіленові, полімерні, фторполімерні і т.д. Як і у випадку з техніками, хірург вибирає нитку в залежності від ситуації і особистих переваг. З пацієнтом зазвичай цей вибір не обговорюється.
3) За структурою нитки діляться на монофіламентні (мононитки) і плетені. Простіше кажучи, плетені нитки – це кілька ниток, з’єднаних між собою за допомогою закручення або плетіння. Мононитка дбайливіша до тканин, але менш міцна. Канат або косичка міцніші, але також жорсткіші.
Цікаво, що в питаннях вибору матеріалів нові технології лідирують, на відміну від інноваційних технік накладання швів. Лікарі активно переходять на сучасні види шовного матеріалу, усвідомлюючи їх явні переваги, безпеку і надійність.
Гостра тема – хірургічні голки
При слові «голка» більшість представляє пряму блискучу довгу голку. Але в хірургії більшість голок зігнуті в тій чи іншій мірі. Більш вигнуті голки використовують для зшивання тканин в глибині рани. Гострота і форма кінчика голки залежить від області застосування. Наприклад, голки для з’єднання судинних тканин особливо гострі і вимагають спеціальної заточки.
Цікавий факт – іноді зустрічаються голки чорного кольору. Так при тривалих операціях навантаження на очі доктора менше.
У 80-90 роках минулого століття з’явився атравматичний шовний матеріал. Нитка, завальцована в кінчик голки, не травмує тканини при проходженні, оскільки її товщина збігається з товщиною безвушкової голки. Також нитка не складається. Цей винахід став справжнім проривом в хірургії.
Хороший шов – стерильний шов
Поряд з інноваційністю матеріалів і технологій величезну роль в успішності накладення швів грають прості правила дотримання антисептичних та асептичних вимог. Всі хірургічні процедури повинні проходити в приміщеннях, де регулярно проводиться асептична обробка.
Більшість матеріалів і інструментів надходять в хірургію стерилізованими і призначені для одноразового використання. Все це значно знижує ризик зараження при накладенні і обробці швів.
Останній акорд – знімаємо шви
Якщо немає ускладнень, шви знімає фельдшер або медсестра. Присутність хірурга не потрібна. Зазвичай шви знімають через тиждень-півтора після операції. У літніх людей цей термін може тривати довше, бо тканини гояться вже не так добре.
Попередньо шов обробляють дезінфікуючими речовинами, наприклад, йодом. Нитку надрізають і витягують, після цього шов знову обробляють.
Процедура ця не зовсім безболісна. Відчуття можуть відрізнятися в залежності від виду та складності операції, від того, наскільки добре зажила рана.
Важливо уважно стежити за швом, після операції і видалення ниток. Якщо пацієнту здається, що щось йде не так, що рана заживає не так швидко, якщо вона почала гноїтися, потрібно не зволікати і обов’язково знову звернутися до лікаря.